Якщо у виконавчому документі зазначено адресу, яка знаходиться на території виконавчого округу виконавця

Касаційний адміністративний суд у скаді Верховного Суду розглянув касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича на рішенння рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду  і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2021 року.

У листопаді 2020 року громадянин України, стосовно якого відкрито виконавче провадження, звернувся до суду з адміністративним позовом до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Р.В. про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що місце проживання боржника (позивача у справі) знаходиться поза межами виконавчого округу, на території якого приватний виконавець Клименко Р.В. здійснює діяльність та відомості щодо якого містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України. Отож, ствердив позивач, відповідач прийняв до виконання виконавчий документ не за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, тому спірна постанова протиправна і підлягає скасуванню. 

Івано-Франківський окружний адміністративний суд рішенням від 27 листопада 2020   року позов задовольнив повністю. Визнав протиправною та скасував постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Р.В. про відкриття виконавчого провадження ВП № 63406615 від 26.10.2020.

Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 26 січня 2021 року  залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, з посиланням на статті 6, 9 Закону України від 11.12.2003 №   1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (далі - Закон № 1382-IV) констатував, що саме зареєстроване місце проживання фізичної особи має визначальне значення для цілей визначення місця виконання рішення.

На думку судів попередніх інстанцій, відповідач, зважаючи на виконавчий округ, у якому він здійснює свою діяльність, може відкрити виконавче провадження у тому випадку, коли місцезнаходженням боржника або за місцезнаходженням його майна є місто Київ. Проте, матеріали справи не містять належних письмових доказів того, що позивач (боржник) має відношення до цього виконавчого округу, яке, у значенні статті 24 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII), впливає на визначення місця виконання рішення.

У касаційній скарзі приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Клименко Р. В. просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Зазначив також, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права. З-поміж іншого зауважив, що за правилами статті 24 Закону №   1404-VIII виконавчі документи приймаються до примусового виконання за місцем, зокрема, проживання, перебування боржника, що дає стягувачу можливість вибору місця пред`явлення виконавчого документа до виконання: за місцем реєстрації боржника чи за місцем його проживання.

Вважав, що суди першої та апеляційної інстанцій помилково інтерпретують зміст статті 24 Закону № 1404-VIII, пов`язуючи місце виконання рішення лише із зареєстрованим місцем проживання боржника (яке не завжди збігається із фактичним місцем проживання).

Однак, Верховний Суд відхилив у повному обсязі доводи приватного виконавця і залишив касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін. 

"Навіть, якщо у виконавчому документі зазначено адресу, яка знаходиться на території виконавчого округу виконавця - це не спростовує того, що місце виконання рішення (у значенні статті 24 Закону № 1404-VIII) має визначатися за зареєстрованим місцем проживання боржника"- наголосив Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2021 року по справі № 300/3258/20. 

Верховний Суд

ПО

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 300/3258/20

провадження № К/9901/5250/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративно

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Данилевич Н. А., Радишевської О. Р.,

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича про визнання протиправною та скасування постанови, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2020 року (суддя Панікар І. В.) і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2021 року (судді Святецький В. В., Гудим Л. Я., Довгополов О. М.).

І. Суть спору

1. У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Р.В. про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №   63406615 від 26.10.2020.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що місце проживання боржника (позивача у справі) знаходиться поза межами виконавчого округу, на території якого приватний виконавець Клименко Р.В. здійснює діяльність та відомості щодо якого містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України. Отож, ствердив позивач, відповідач прийняв до виконання виконавчий документ не за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, тому спірна постанова протиправна і підлягає скасуванню.

ІІ. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій фактичні обставини справи

3. Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. вчинив виконавчий напис № 36827 від 08.09.2020 про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Аланд» (далі - ТОВ «ФК «Аланд») заборгованості в сумі 38229,29 грн.

4. ТОВ «ФК «Аланд» 23.10.2020 звернулося до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клименка Р. В. із заявою про примусове виконання рішення, а саме: виконавчого напису № 36827 від 08.09.2020, який вчинив приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О. С., про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Аланд»  заборгованості в сумі 38229,29 грн.

5. На цій підставі приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Клименко Р.В. 26.10.2020 виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 63406615 з примусового виконання виконавчого напису № 36827 від 08.09.2020. У цій постанові зазначено, що місцем проживання боржника є: АДРЕСА_1 («місце проживання»); АДРЕСА_2 («місце реєстрації боржника»).

6. Тим часом, суди попередніх інстанцій з`ясували, відповідно до паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Калуським РВ УДМС України в Івано-Франківській області 13.08.2012, зареєстрованим місцем проживання позивача є: АДРЕСА_2 .

7. Суди попередніх інстанцій додали також, що в договорі на відкриття поточного рахунку з використанням платіжної картки та обслуговування платіжної картки від 06.09.2012 № НОМЕР_2 , укладеному між позивачем і ПАТ «Дельта Банк», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Аланд», на підставі якого видано виконавчий документ (виконавчий напис нотаріуса від 08.09.2020 № 36827), зазначено лише одну адресу ОСОБА_1 (як зареєстроване місце проживання і фактичне місце проживання боржника), а саме: АДРЕСА_2 .

ІІІ. Рішення судів попередніх інстанцій та мотиви їх ухвалення

8. Івано-Франківський окружний адміністративний суд рішенням від 27 листопада 2020   року позов задовольнив повністю. Визнав протиправною та скасував постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Р.В. про відкриття виконавчого провадження ВП № 63406615 від 26.10.2020.

9. Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 26 січня 2021 року  залишив рішення суду першої інстанції без змін.

10. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, з посиланням на статті 6, 9 Закону України від 11.12.2003 №   1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (далі - Закон № 1382-IV) констатував, що саме зареєстроване місце проживання фізичної особи має визначальне значення для цілей визначення місця виконання рішення.

11. На думку судів попередніх інстанцій, відповідач, зважаючи на виконавчий округ, у якому він здійснює свою діяльність, може відкрити виконавче провадження у тому випадку, коли місцезнаходженням боржника або за місцезнаходженням його майна є місто Київ. Проте, матеріали справи не містять належних письмових доказів того, що позивач (боржник) має відношення до цього виконавчого округу, яке, у значенні статті 24 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII), впливає на визначення місця виконання рішення.

12. Стосовно доводів відповідача про те, що стягувач наділений правом вибору місця виконання рішення, а законодавство не покладає на виконавця обов`язку перевіряти місце проживання боржника до відкриття виконавчого провадження суди попередніх інстанцій зауважили, що в контексті спірних правовідносин ці аргументи не мають сенсу, адже не заперечують того, що відповідач порушив вимоги Закону № 1404-VIII в частині відкриття виконавчого провадження не за місцем виконання.

13. У підсумку суди першої та апеляційної інстанцій виснували, що спірна постанова про відкриття виконавчого провадження прийнята з порушенням норм чинного законодавства, тому підлягає скасуванню як протиправна.

IV. Касаційне оскарження

14. У касаційній скарзі приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Клименко Р. В. просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

15. Підставами для касаційного оскарження скаржник зазначив пункти 3, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

16. У цьому зв`язку пояснив, що на дату звернення до касаційного суду немає висновку Верховного Суду щодо застосування статті 24 Закону Закон №   1404-VIII у вимірі подібних правовідносин.

17. Зазначив також, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права. З-поміж іншого зауважив, що за правилами статті 24 Закону №   1404-VIII виконавчі документи приймаються до примусового виконання за місцем, зокрема, проживання, перебування боржника, що дає стягувачу можливість вибору місця пред`явлення виконавчого документа до виконання: за місцем реєстрації боржника чи за місцем його проживання.

18. Вважає, суди першої та апеляційної інстанцій помилково інтерпретують зміст статті 24 Закону № 1404-VIII, пов`язуючи місце виконання рішення лише із зареєстрованим місцем проживання боржника (яке не завжди збігається із фактичним місцем проживання).

19. У контексті цієї справи відповідач наголосив, що зареєстроване місце проживання позивача не є достатнім підтвердженням того, що на дату відкриття виконавчого провадження боржник проживав за цією адресою, позаяк маючи право на вільне пересування та вільний вибір місця проживання він не обмежений у можливості проживати чи перебувати за іншою, аніж зареєстрована, адресою.

20. Заявник зауважив також, що як приватний виконавець на стадії відкриття виконавчого провадження не зобов`язаний перевіряти достовірність відомостей, зазначених у виконавчому документі. Додав, що виконавчий документ, на підставі якого винесено спірну постанову, відповідав усім вимогам до його форми і змісту, які передбачені статтею 4 Закону № 1404-VIII, зокрема містив відомості про місце проживання боржника, за яким його пред`явлено до примусового виконання.

21. З посиланням на положення статей 24, 26 Закону № 1404-VIII відповідач зазначив, що позаяк місце проживання боржника (вказане у виконавчому документі) розташоване в окрузі, в якому він як приватний виконавець здійснює свою діяльність, то він мав право прийняти до виконання згаданий виконавчий документ і відкрити виконавче провадження з його примусового виконання. Як можна зрозуміти зі змісту доводів відповідача, сам факт наявності у виконавчому документі (як і заяві стягувача) адреси в місті Києві є достатньою підставою для того, щоб визначити місцем виконання цього рішення виконавчий округ, територією якого є місто Київ (де, власне, і здійснює свою діяльність приватний виконавець Клименко Р.В. ).

22. Ухвалою від 10 березня 2021 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у цій справі з підстави, визначеної пунктом частини четвертої статті 328 КАС.

23. У визначений строк позивач і третя особа не надіслали суду відзивів на касаційну скаргу; клопотань процесуального характеру від них теж не надходило.

24. Зважаючи на нормативні підстави відкриття касаційного провадження в цій справі  потрібно зауважити, що на дату постановлення ухвали від 10 березня 2021 року висновку Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах ще не було.

25. Утім, 31 березня 2021 року Верховний Суд розглядав справу № 380/7750/20, спірні правовідносини якої є подібними до тих, які є предметом розгляду в цій справі.

26. За наслідками розгляду тієї справи Верховний Суд ухвалив постанову від 31   березня 2021 року, у якій висловив правову позицію, суть якої полягає у такому. Сама лише вказівка на місце проживання, яке не має жодного взаємозв`язку з особою боржника, не може вважатися достатньою підставою для прийняття виконавчого документа приватним виконавцем, територіальний округ якої охоплює місце виконання, визначеного за цією адресою. За описаної вище (мовиться про справу № 380/7750/20) ситуації визначення місця виконання виконавчого документа щодо позивача (як фізичної особи-боржника) має відбуватися за зареєстрованим місцем проживання боржника. Будь-яка інша адреса місця проживання чи відомості про місце перебування особи-боржника можуть слугувати додатковою інформацією і сприяти примусовому виконанню рішення, але не використовуватися як юридичний факт, з яким Закон № 1404-VIII пов`язує місце виконання рішення, а з ним і виконавчий округ приватного виконавця.

27. Фактичні обставини справи № 380/7750/20 і справи, судові рішення у якій є предметом касаційного оскарження, подібні, правове регулювання спірних правовідносин в обох випадках теж збігається, адже спір в обох справах виник з аналогічних підстав.

28. Зважаючи на наведене, при розгляді цієї справи колегія суддів враховуватиме правову позицію, яку Верховний Суд раніше висловив у постанові від 31 березня 2021   року у справі № 380/7750/20, щодо застосування норм матеріального права й через призму цих правозастосовних висновків здійснюватиме у межах, визначених статтею 341 КАС, правове оцінювання того, як суди попередніх інстанцій вирішили цей спір.

V. Релевантні джерела права

29. Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

30. За текстом частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: <…>  3) виконавчих написів нотаріусів; <…>.

31. Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

32. Відповідно до частини першої статті 3 Закону України від 02 червня 2016 року №   1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (далі - Закон №   1403-VIII) завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

33. За текстом частини першої статті 4 Закону №   1403-VIII, діяльність органів державної виконавчої служби та приватних виконавців здійснюється з дотриманням принципів: 1) верховенства права; 2) законності; 3) незалежності; 4) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 5) обов`язковості виконання рішень; 6) диспозитивності; 7) гласності та відкритості виконавчого провадження та його фіксування технічними засобами; 8) розумності строків виконавчого провадження; 9) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.

34. Державний виконавець та приватний виконавець повинні здійснювати свою професійну діяльність сумлінно, не розголошувати в будь-який спосіб професійну таємницю, поважати інтереси стягувачів, боржників, третіх осіб, не принижувати їхню гідність (частина друга статті 4 Закону №   1403-VIII).

35. Відповідно до частини першої статті 27 Закону №   1403-VIII фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України «Про виконавче провадження».

36. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону №   1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

37. За текстом частини першої статті 4 Закону №   1404-VIII у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред`явлення рішення до виконання.

38. У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

39. Відповідно до частини першої статті 24 Закону №   1404-VIII виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

40. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

41. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України (частина друга статті 24 Закону №   1404-VIII).

42. Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №   1404-VIII виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

43. Згідно з частиною п`ятою статті 24 Закону №   1404-VIII у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби.

44. Відповідно до частин першої, другої і шостої статті 25 Закону №   1403-VIII виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.

45. Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

46. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

47. Відповідно до частини п`ятої статті 26 Закону №   1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

48. Згідно з частиною першою статті 28 Закону №   1404-VIII копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1 - 4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

49. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

50. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

51. Відповідно до частин першої, шостої статті 29 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

52. За текстом статті 3 Закону Закон №   1382-IV:

вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати;

місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік;

місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини;

документи, до яких вносяться відомості про місце проживання, - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист;

реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

53. Згідно з частиною десятою статті 6 Закону № 1382-IV реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

54. У разі якщо нове місце проживання особи знаходиться в іншій адміністративно-територіальній одиниці, орган реєстрації після реєстрації такого місця проживання надсилає повідомлення про зняття особи з реєстрації відповідному органу реєстрації за попереднім місцем проживання особи в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина одинадцята статті 6 Закону № 1382-IV).

55. Відповідно до норм частини першої статті 4 Закону України від 20 листопада 2012   року №   5492-VI «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (далі - Закон №   5492-VI) Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.

56. Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.

57. Відповідно до пункту 14 частини першої статті 7 Закону № 5492-VI до Реєстру вноситься додаткова змінна інформація про місце проживання, про народження дітей, про шлюб і розірвання шлюбу, про зміну імені, у разі наявності - інформація про податковий номер (реєстраційний номер облікової картки платників податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків) або повідомлення про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган), а також про місце роботи та посаду (у разі оформлення посвідчення члена екіпажу).

58. Згідно з частиною другою цієї статті, у разі відсутності інформації, передбаченої зокрема, пунктами 9-14 частини першої цієї статті, вноситься відповідна відмітка.

59. Відповідно до пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VІІІ виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

VI. Висновки Верховного Суду

60. Аналізуючи наведене правове регулювання у контексті встановлених обставин справи, а також через призму згаданого вище правового висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 31   березня 2021 року у справі № 380/7750/20, колегія суддів констатує, що відповідач, ухваливши спірну постанову про відкриття виконавчого провадження за повідомленим стягувачем місцем проживання боржника (позивача у справі), яке не є його (боржника) зареєстрованим місцем проживання, й за відсутності належного підтвердження того, що останній має чи будь-коли мав (зокрема, на дану винесення спірної постанови) майно на території міста Києва чи фактично там проживав, діяв неправомірно. Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що визначальним при визначенні місця виконання рішення і, заодно, виконавчого округу, має бути зареєстроване місце проживання боржника. Якщо визначене таким чином місце виконання виконавчого документа знаходиться у межах виконавчого округу приватного виконавця, останній має право приймати його до виконання.

61. У цій справі встановлено, що зареєстрованим місцем проживання позивача є: АДРЕСА_2 ; доказів, які б підтверджували, що позивач (боржник у виконавчому провадженні) працює чи має майно у місті Києві, відповідач (доводячи правомірність спірної постанови) не надав.  

62. За встановлених в цій справі обставин і з урахуванням наведеного правового регулювання колегія суддів, погоджуючись з тим, що при відкритті виконавчого провадження відповідач володів достовірною інформацією про місце проживання боржника, вважає правильним висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність законних підстав для прийняття приватним виконавцем Клименком Р.В., виконавчим округом якого є місто Київ, виконавчого документа (виконавчого напису №   36827 від 08.09.2020, вчиненого приватним нотаріусом Гораєм О.С.) і відкриття виконавчого провадження про стягнення коштів з фізичної особи (позивача), зареєстроване місце проживання якого знаходиться в Івано-Франківській області, де він проживає і працює (отримуючи дохід).

63. Зважаючи на наведені мотиви, аргументи відповідача про те, що у виконавчому документі зазначено адресу, яка знаходиться на території міста Києва , не спростовує того, що місце виконання рішення (у значенні статті 24 Закону № 1404-VIII) має визначатися за зареєстрованим місцем проживання боржника.

64. Відповідно до частин першої, другої статті 341 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

65. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

66. За частиною четвертою статті 341 КАС у суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

67. В обсязі встановлених в цій справі обставин у зіставленні з правовим регулюванням спірних відносин колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів попередніх інстанцій ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права. Порушень процесуальних норм, які б вплинули на законність судових рішень, колегія суддів не встановила. З урахуванням наведеного, підстав для задоволення касаційної скарги немає.

68. Згідно з частиною першою статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича залишити без задоволення.

2. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2020 року і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2021 року в цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя                                                                                М. І. Смокович

Судді                                                                                                    Н. А. Данилевич

                                                                                                    О. Р. Радишевська