Відпустка за законом

Згідно чинного трудового законодавства (КЗпП і Закон України «Про відпустки») працівник має право на такі види відпусток:

1. Щорічна основна відпустка.

Тривалість щорічної основної відпустки не може бути менше 24 календарних днів за рік відпрацьований з моменту укладення трудового договору. Винятком з цього є відпустки для осіб у віці до 18 років, яким надається відпустка тривалістю 31 день.

Крім того, деяким категоріям працівникам надаються щорічні основні відпустки більшої тривалістю, виходячи з їх професій і спеціальностей. До таких категорій, зокрема, відносяться працівники вугільної, металургійної промисловості, працівники лісової промисловості і державних заповідників, працівники гірничорятувальних частин, науково-педагогічні працівники і т.д.

2. Щорічна додаткова відпустка.

Щорічна додаткова відпустка надається за роботу зі шкідливими і важкими умовами праці; за особливий характер роботи; в інших випадках, прямо передбачених законодавством. Тривалість такої відпустки в кожному окремому випадку індивідуальна і передбачається різними нормативними актами України.

3. Додаткова відпустка у зв'язку з навчанням.

Працівник, який навчається в навчальному закладі, незалежно від виду навчання (середню або вищу), має право на відпустку, пов'язаной з надходженням на навчання, здачею випускних і проміжних іспитів, проходженням практики і т.д. Тривалість такої відпустки становить, приблизно, 20 - 30 календарних днів.

4. Додаткова відпустка окремим категоріям ветеранів війни.

Згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» деякі категорії осіб мають право на додаткову відпустку тривалістю до 14 календарних днів із збереженням середньої заробітної плати.

5. Відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами.

Допологова відпустка становить 70 днів, післяпологова - від 56 до 70 днів в залежності від стану матері та кількості народжених дітей.

6. Відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається лише за бажанням жінки і може використовуватися нею частинами.
7. Відпустка у зв'язку з усиновленням дитини надається тривалістю від 56 до 70 календарних днів.
8. Творча відпустка.

Творча відпустка надається працівникам, які працюють над закінченням дисертаційних робіт на здобуття наукового ступеня, або виконують роботу по написанню підручників, монографій, і в інших випадках, передбачених законодавством. Тривалість відпустки залежить від різновидів робіт. Наприклад, для написання кандидатської дисертації працівнику надається відпустка тривалістю 3 місяці, для докторської - 6 місяців.

9. Відпустка для підготовки до участі в змаганнях.

Працівники, які претендують на участь у всеукраїнських або міжнародних змаганнях, мають право на відпустку, при якому за працівником зберігається зарплата і місце роботи. Порядок надання такого виду відпустки регулюється спеціальними постановами КМУ і не повинен перевищувати 40 днів.

10. Відпустка зі збереженням місця роботи, але без збереження заробітної плати.

Такі відпустки зазвичай називають відпустку «за свій рахунок». Просити таку відпустку мають право такі категорії громадян при певних наступних обставинах (ст. 25 Закону України «Про відпустки»):

• мати або батько-одинак ​​(в тому числі в разі, коли мати дитини тривалий час знаходиться на стаціонарному лікуванні);
• батьки, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда (відпустка до 14 календарних днів);
• чоловік, чия дружина перебуває в післяпологовій відпустці (відпустка до 14 календарних днів);
• матері і деякі інші родичі дитини, який потребує домашнього догляду - на термін, що не перевищує 6-річний вік дитини;
• якщо дитина хворіє на цукровий діабет 1 типу - до досягнення дитиною 16-річного віку;
• якщо дитина ставиться до дітей-інвалідів підгрупи А - до досягнення нею повноліття;
• пенсіонери за віком та інваліди 3 групи (до 30 календарних днів щорічно);
• особи, що вступають в шлюб (до 10 календарних днів);
• у зв'язку зі смертю рідних по крові або по шлюбу (до 7 календарних днів без урахування часу, необхідного для переміщення до місця поховання);
• інші категорії громадян, визначені законом.