Прийом на роботу і звільнення - правила і особливості

Взаємовідносини між наймачами і працівниками в Україні далекі від ідеалу. Претенденти на різні посади часто погоджуються на самі невигідні для себе умови, щоб отримати постійне місце працевлаштування. Багато наймачі відразу попереджають, що вони не будуть оплачувати своїм співробітникам відпустки і листи тимчасової непрацездатності. Інші вимагають від кандидатів попрацювати пару тижнів абсолютно безкоштовно, називаючи це випробувальним терміном. Треті незаконно звільняють людей після 1-2 місяців роботи, «забувши» виплатити їм зарплату або видавши її в суттєво менших, ніж було обумовлено розмірах.

При цьому ми всі живемо в правовій державі, в якому ніхто не відміняв КЗпП. Цей Кодекс є нормативно-правовий документ з повним і докладним описом обов'язків роботодавців і законних прав працівників підприємств і організацій будь-яких форм власності. Подивимося, як він регулює питання прийому громадян на роботу і процес їх звільнення.

Правила прийому на роботу

Людина, який влаштовується на роботу, повинен знати, що з ним зобов'язані укласти трудову угоду. Під таким розуміють договір між власником компанії, організації, фізособою-підприємцем і працівником. У ньому обумовлюються всі обов'язки і права співробітника, які гарантуються КЗпП. Трудовий договір зобов'язує роботодавця:

• забезпечити працівникові певні умови праці;
• виплачувати найнятому співробітникові зарплату в чітко встановлені терміни;
• оплачувати лікарняні та щорічні відпустки.

Аналізованих нами угоду може оформлятися не тільки в письмовій формі. Якщо людина віддає наймачеві свою трудову книжку і в неї вноситься офіційний запис про прийом його на роботу, вважається, що договір був укладений в усній формі.

Фахівці в області сучасного трудового права рекомендують наполягати на оформленні письмової угоди. В цьому випадку у працівників з'являться реальні шанси довести свою правоту при виникненні спорів з наймачем в будь-якої інстанції, включаючи і судову.

У 24 статті КЗпП зазначено, що трудовий договір вважається укладеним навіть в тих випадках, коли наймач допускає людини до роботи, але не видає письмового розпорядження або наказу про його зарахування в штат. Подібні ситуації ідеальні для недобросовісних роботодавців. Вони дозволяють їм користуватися працею найманих працівників, не беручи на себе жодних зобов'язань і не забезпечуючи працівників гарантіями, передбаченими в трудовому законодавстві.

Якщо ви потрапили в описану вище ситуацію, наполягайте на тому, щоб керівник компанії зробив запис про прийом на роботу в вашу трудову книжку. В іншому випадку згодом ви не зможете відстояти свої права, вимагати від наймача виплати зарплати.

Зверніть увагу! Запис в трудову книжку повинна бути зроблена після підписання наказу про зарахування людини на роботу, але строго не пізніше 7 днів після видання такого розпорядження.

Що потрібно знати про випробувальний термін?

Вимога наймачів про обов'язкове випробувальному терміні для здобувачів без оплати праці останніх та гарантування їм будь-яких прав є за своєю суттю протизаконним. Тут важливо знати наступне. При підписанні трудової угоди окремо обмовляється тривалість періоду перевірки працівника на відповідність його посади, на яку він влаштовується. Під час такого випробувального терміну чоловік користується всіма правами, які обумовлюються в КЗпП.

Якщо перевірка пройшла успішно, співробітник продовжує працювати на своєму місці на загальних підставах. Коли людина не підходить для виконання покладених на нього обов'язків, наймач:

• розриває з ним трудові відносини;
• виплачує йому зароблені гроші;
• віддає трудову книжку.

Не бійтеся говорити роботодавцю про законодавчі норми, що регулюють сучасні трудові відносини. Вимагайте підписання офіційного договору з перших днів своєї роботи. Якщо наймач відмовляє вам в працевлаштуванні, попросіть у нього зробити це офіційно, в письмовій формі. З таким документом здобувач цілком може звернутися до суду з метою захисту своїх прав, передбачених в КЗпП.

Звільнення з роботи - як все має відбуватися

Якщо людину звільняють незаконно, він має можливість подати позов до суду і вимагати від роботодавця:

• виплати середньої зарплати за весь час прогулу, яка трапилася не з його вини;
• відновлення на колишній посаді.

Для звернення до суду у позивача на руках обов'язково повинен бути трудовий договір або книжка із записом, що підтверджує факт його роботи на підприємстві, до якого він висуває претензії.

Звільнити працівника можна просто так. У ст. 40 КЗпП вказані всі ситуації, які дозволяють наймачам розривати трудові відносини зі своїми співробітниками, а також детально прописані процедури звільнення. Якщо останні не будуть дотримані, людина може відновитися на своєму робочому місці через суд і отримати грошову компенсацію за вимушену бездіяльність.

Важліво! Роботодавець має право звільнити ні в чому не винного працівника тільки в разі ліквідації підприємства, скорочення штату персоналу. Але і в такій ситуації наймач зобов'язаний заздалегідь попередити людини про прийдешні зміни, і обов'язково в письмовій формі.

Коли людина йде з роботи за своєю ініціативою (власне бажання), в день звільнення йому зобов'язані видати всі зароблені кошти (повний розрахунок) і трудову книжку з відповідним записом. Ніякі відмовки типу «за трудовий через пару днів», «за грошима приходите через тиждень» незаконні.

Якщо роботодавець утримує у себе трудову книжку, колишній співробітник має право звернутися до суду. У позові він може зажадати від наймача виплати середнього заробітку за весь час, який він не міг влаштуватися на роботу через відсутність у нього на руках трудовий. Тут є 2 нюансу. Середній заробіток розраховується:

• на основі відпрацьованого фактично людиною часу, якщо він був співробітником підприємства менше 2 місяців;
• на базі 60 календарних днів, коли він працював більше 2 місяців.

Відпустка - як грамотно піти на оплачувані канікули?

74 стаття КЗпП гарантує всім трудящим право на оплачувану відпустку. У сучасних реаліях такі «канікули» доступні далеко не всім. На багатьох підприємствах працівники можуть піти виключно у відпустку за свій рахунок. А вже про відшкодування грошима за невикористані «канікули» зараз вже ніхто і не говорить.

Існує думка, що відпустка надається тільки тим, хто відпрацював на одному місці не менше 1 року. Це не вірно. Кодекс гарантує можливість оформлення:

• оплачувати повноцінного (24 дня) відпустки після 6 місяців роботи на одному підприємстві.
• Часткового відпустки, якщо людина працювала безперервно у одного наймача менше півроку. У цьому випадку тривалість «канікул» розраховується пропорційно відпрацьованому громадянином часу.

Важливий момент. При звільненні працівника роботодавець зобов'язаний виплатити йому компенсацію за кожен день відпустки, який не був використаний. А працівникам з неповнолітніми дітьми, до речі сказати, покладені ще й додаткові «канікули». За них наймач теж повинен виплатити грошове відшкодування.

Закон завжди стоїть на боці найманих працівників. З цієї причини їм не потрібно забувати про свої права і вимагати від роботодавців чіткого виконання положень КЗпП.