Аліменти під час карантину

Незважаючи на те, що в Україні введено карантин через поширення пандемії коронавірусної хвороби COVID-19, обов’язок батьків щодо утримання їх дітей не припиняється. Але як стягувати та сплачувати аліменти в умовах карантину? Чи є карантин як форс-мажорна обставина підставою для звільнення від обов’язку сплачувати аліменти? Чи можна через карантин збільшити або зменшити розмір аліментів?

Законодавець прямо передбачив, що утримання дитини до досягнення нею повноліття, є обов’язком батьків, який реалізовується способом, визначеним за їх домовленістю в грошовій і (або) натуральній формі.

Так, аліменти можуть сплачуватися на підставі договору про сплату аліментів на дитину (аліментний договір), в якому батьки можуть визначити розмір аліментів та строки їх виплати, а також інші умови утримання дитини, зокрема, участь у додаткових витратах на утримання дитини. Такий договір укладається в письмовій і потребує обов’язкового нотаріального посвідчення. У разі ж порушення умов такого договору, аліменти можуть бути стягнуті на підставі виконавчого напису нотаріуса без потреби звернення до суду.

При цьому, розмір аліментів, визначений аліментним договором не може бути нижче за мінімальний гарантований державою розмір аліментів, який не може бути менше 50 % прожиткового мінімуму та, наразі, для дітей до 6 років становить 889,50 гривень, а для дітей від 6 до 18 років, - 1109 гривень.

Враховуючи, що сторони аліментного договору є значно більш вільними в можливостях визначити умови утримання дитини, ніж сторони відповідного судового спору, та беручи до уваги, що в умовах карантину робота судів є досить обмеженою, а нотаріусам дозволено здійснювати свою діяльність, вважаю, що укладення аліментного договору є, наразі, найбільш оптимальним способом врегулювання відносин щодо утримання дитини.

Досягненню домовленостей, які можуть бути покладені в основу аліментного договору, може сприяти процедура медіації, в ході якої завдяки роботі з інтересами кожного з батьків, є можливість досягти найбільш гармонійного рішення щодо утримання дитини.

Якщо ж, все-таки, домовитися не вдалося, стягувати аліменти необхідно в судовому порядку. Це можливо або шляхом звернення до суду з заявою про видачу судового наказу, або із зверненням до суду з позовною заявою про стягнення аліментів.

Наказне провадження, в межах якого суд видає судовий наказ, є більш швидким варіантом вирішення спірних відносин щодо стягнення аліментів та дозволяє отримати необхідне судове рішення без потреби відвідувати суд, але має своїм недоліком обмеженість суми аліментів, яка не може перевищувати однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів на одну дитину та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку або 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо аліменти стягуються у твердій грошовій сумі.

Якщо ж є потреба у стягненні більшої суми аліментів, необхідно звертатися до суду із позовною заявою, розгляд якої в умовах карантину може затягнутися, та, в більшості випадків потребує безпосередньої участі сторін в судових засіданнях. Щоправда, сторони можуть просити розглядати спір без їх участі, але це може перешкодити ефективному та повноцінному дослідженню судом обставин справи та призвести до негативних наслідків у вигляді неповного задоволення позову.

Як же вирахувати суму аліментів, яку можна просити суд стягнути? Законодавець визначив, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, передбачивши, що мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Для визначення розміру аліментів необхідно враховувати конкретні обставини життя та забезпечення дитини та доходу того з батьків, з кого відповідні аліменти стягуються. Так, законодавець відніс до обставин, які необхідно враховувати при визначенні розміру аліментів стан здоров’я та матеріальне становище дитини; стан здоров’я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Не лякайтесь такому широкому переліку обставин, що можуть бути враховані судом при визначенні розміру аліментів, а, ліпше, запам’ятайте правило, яким керуються суд при вирішенні даного питання, - розмір аліментів визначається як співвідношення потреб дитини із можливістю платника аліментів такі потреби задовольняти.

Враховуючи ж, що в Україні далеко не всі «живуть на одну зарплату», законодавець передбачив, що суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати. Отже, якщо платник аліментів офіційно має невеликий дохід, але дозволяє собі придбання дорогих автівок, дорогий відпочинок тощо і є можливість це підтвердити, наприклад, фотографіями із соціальних мереж, суд врахує такі обставини при визначенні розміру аліментів.

Після отримання судового рішення щодо стягнення аліментів варто звертатися за його примусовим виконанням до державної виконавчої служби або приватного виконавця. Варто зауважити, що режим карантину не припиняє обов’язок щодо сплати аліментів. Достатньо цікавим в цьому сенсі є приклад футболіста російського ФК «Рубін» Тарасова, який відмовився від сплати аліментів, пославшись на те, що через карантин не може вийти з дому. З точки зору українського законодавства такі дії платника аліментів, однозначно, є ухиленням від сплати аліментів.

Так, згідно Сімейного кодексу України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % суми несплачених аліментів за кожен день прострочення, але не більше 100 % заборгованості. Більше за те, у разі заборгованості зі сплати аліментів понад 4 місяці до платника аліментів можуть бути встановлені обмеження щодо виїзду за межі України, керування транспортними засобами, користування зброєю, права полювання. А у випадку ухилення від сплати аліментів понад шість місяців можлива й кримінальна відповідальність аж до обмеження волі на строк до двох років.

Щоправда, ключовим при стягненні пені за несплату аліментів є питання наявності вини платника аліментів у невиконанні свого обов’язку. Враховуючи ж, що під час карантину зросла кількість звільнень та змін в істотних умовах праці у вигляді «урізання» розміру заробітної плати та відправлення працівників у відпустку за власний рахунок, у платника аліментів можуть бути підстави для звільнення від відповідальності за несплату аліментів. Для цього платнику аліментів необхідно звернутися до суду із позовом про звільнення від сплати заборгованості, який повинен бути обґрунтований появою обставин, що мають істотне значення.

Більше за те, карантин може бути підставою для перегляду розміру аліментів. Так, законодавець передбачив можливість збільшення або зменшення розміру аліментів за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану когось із них. Показовим є приклад американського актора Джеремі Реннера, зірки «Месників», який звернувся до суду із позовом щодо зменшення розміру аліментів, які він сплачує на утримання своєї доньки, у зв’язку із зменшенням його доходів через пандемію короновірусу. З точки зору українського законодавства аналогічні позови також мають перспективу, але питання в тому як довго вони будуть розглядатися за обмеженої роботи судів під час карантину. Щоправда, і в одержувача аліментів пандемія короновірусу може призвести до зміни матеріального стану, що може бути цілком обґрунтованою підставою для збільшення розміру аліментів.

Таким чином, пандемія коронавірусної хвороби не є підставою для припинення зобов’язань зі сплати аліментів, але може бути підставою для перегляду їх розміру, а також звільнення від відповідальності за невиконання відповідного обов’язку. В умовах обмеженої роботи судів на час карантину питання щодо утримання дітей краще вирішувати шляхом домовленостей, які потрібно закріпити у відповідному договорі, що потребує нотаріального посвідчення, але якщо домовитися не вдається, можна звернутися й до суду.