Вітаю!
1.
З КИМ БУДЕ ПРОЖИВАТИ ДИТИНА ( З БАТЬКОМ АБО МАТІР'Ю) МОЖЕ ВИЗНАЧИТИ ТІЛЬКИ СУД, ВИХОДЯЧИ З КОНКРЕТНИХ ОБСТАВИН СПРАВИ.
У ст. 161 СК України містяться загальні критерії, які суд має брати до уваги при визначенні місця проживання дитини. У постановах Верховного Суду ширше окреслено обставини, які підлягають встановленню судом у процесі вирішення цієї категорії спорів.
В постанові від 30 жовтня 2019 року у справі № 352/2324/17 КЦС ВС зазначив, що при вирішенні питання про визначення місця проживання дитини суди мають враховувати об’єктивні та наявні у справі докази, зокрема щодо обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини і висновку органу опіки та піклування. Проте найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин у їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, вона не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства через те, що батьки не змогли зберегти стосунки або домовитися.
В постанову КЦС ВС від 4 серпня 2021 року у справі № 654/4307/19, визначено базові елементи, що підлягають врахуванню при оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини, а саме:
- погляди дитини;
- індивідуальність дитини;
- збереження сімейного оточення і підтримання взаємин;
- піклування, захист і безпека дитини;
- вразливе становище;
- право дитини на здоров’я;
- право дитини на освіту.
При вирішенні цієї категорії спорів також підлягають врахуванню:
- спроможність кожного з батьків піклуватися про дитину особисто;
- стосунки між дитиною і батьками в минулому;
- бажання батьків бути опікунами;
- збереження стабільності в оточенні дитини (йдеться про місце проживання (дім), школу, друзів);
- бажання дитини.
В умовах війни в Україні, вирішуючи такі спори, необхідно враховувати безпекові питання. Тому істотне значення має дослідження судами безпекової ситуації та обмежень, пов’язаних із проведенням бойових дій і їх наслідками. При цьому сам факт запровадження на території України воєнного стану не є достатньою підставою для визначення місця проживання дитини з одним із батьків, зокрема з тим, який проживає за межами України.
При вирішенні спору між розлученими батьками про визначення місця проживання дитини розглядати можливість і доцільність застосування таких моделей фізичної опіки:
- спільна опіка з почерговим проживанням дитини в помешканні кожного з батьків за відповідним графіком (у постановах від 26 жовтня 2022 року у справі № 750/9620/20, від 14 грудня 2022 року у справі № 742/2571/21 ВС звертав увагу на можливість застосування судами моделі спільної фізичної опіки над дитиною);
- визначення місця проживання дитини в помешканні, у якому дитина проживала, а батьки почергово мають приїжджати і виїжджати до цього помешкання згідно з погодженим графіком;
- визначення місця проживання дитини з одним із батьків із забезпеченням контакту дитини з іншим із батьків за відповідним графіком.
ОТЖЕ, ВСЕ ЗАЛЕЖИТЬ ВІД КОНКРЕТНОЇ СПРАВИ.
2.
Не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років і самостійно її виховують. Для підтвердження права на відстрочку від мобілізації у зв’язку з самостійним вихованням дитини потрібно надати відповідні документи
Закон України від 21.10.1993 № 3543–XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначає підстави для отримання відстрочки від мобілізації.
Не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей):
- помер;
- позбавлений батьківських прав;
- визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім;
- оголошений померлим;
- відбуває покарання у місцях позбавлення волі;
- а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду;
- або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України.
Документи, що підтверджують право на відстрочку:
- для підтвердження статусу дитини – витяг із рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської чи районної в місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної рад об’єднаної територіальної громади про надання дитині (дітям) статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування;
- для патронатних вихователів – рішення районної, районної у м. Києві держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті ради про влаштування дитини до сім’ї патронатного вихователя та свідоцтво про народження дитини;
- для опікунів, піклувальників – рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об’єднаної територіальної громади або рішення суду про встановлення опіки, піклування та свідоцтво про народження дитини;
- для усиновлювачів – рішення суду про усиновлення та свідоцтво про народження дитини;
- для прийомних батьків – рішення районної, районної у м. Києві держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті ради про влаштування дитини до прийомної сім’ї або договір про влаштування дітей на спільне проживання та виховання у прийомній сім’ї за формою, затвердженою постановою КМУ від 26.04.2002 №565, свідоцтво про народження дитини;
- для батьків–вихователів – рішення районної, районної у м. Києві держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті ради про влаштування дитини до дитячого будинку сімейного типу або договір про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу за формою, затвердженою постановою КМУ від 26.04.2002 №564, свідоцтво про народження дитини.
ПРОСТО РІШЕННЯ СУДУ ПРО ПРОЖИВАННЯ ДИТИНИ З БАТЬКОМ ПІСЛЯ РОЗЛУЧЕННЯ, НЕ НАДАЄ ВАМ ПРАВА НА ВІДСТРОЧКУ ВІД МОБІЛІЗАЦІЇ ТА НА ПЕРЕТИН КОРДОНУ.
Навіть якщо один із батьків проживає окремо від дитини, на підставі рішення суду, він має здійснювати батьківські права та виконувати обов`язки, що очевидно полягає у вчиненні певних дій, необхідних для виховання дитини, а не у повній відмові від них.
Сімейні обов`язки особистого або майнового характеру є обов`язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо) і не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.
Оскільки в СК чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.
СК не встановлено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини. Так само як визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема, обов`язки щодо виховання дитини.
Оскільки факт самостійного виховання та/або утримання дитини не може бути встановлений у позасудовому порядку, адже жодний орган влади (суб`єкт владних повноважень) не наділений повноваженнями встановлювати такий факт, то його встановлення можливе лише у судовому порядку в суді цивільної юрисдикції.
ОТЖЕ:
За законом, право на відстрочку мають жінки та чоловіки, які виховують дитину або ж дітей віком до 18 років, якщо другий з батьків: помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі.
Також право на відстрочку є, коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька дитини в Книзі реєстрації народжень внесли на підставі ч. 1 статті 135 Сімейного кодексу України (якщо батьківство не встановлене).
Тобто право на відстрочку втрачається, якщо другий з батьків не бере участь у вихованні дитини з підстав, не описаних у нормі закону.
Приклад:
Наприклад, через сварку з чоловіком, або якщо дружина самостійно ухиляється від виховання дитини задля забезпечення права на відстрочку своєму чоловіку.
Тож наразі, якщо дружина захоче таким чином надати чоловіку право на відстрочку, створити ілюзію самостійного виховання ним дитини, треба, щоб саме суд позбавив її батьківських прав.
