Можливість звільнення з армії через одиначне батьківство.
Доброго вечора!
Дівчина хоче відмовитися в пологовому від новонародженної дитини батьком якої я являюся. На разі я мобілізований військовослужбовець, але пішов на службу з власної волі. Чи зможу я стати єдиним опікуном дитини та звільнитися з армії за цієї підстави? Також що для цього мені потрібно зробити? Яка послідовність дій? І які наслідки будуть в дівчини після відмови від дитини? В офіційному шлюбі не знаходимось.
Консультация исполнителя
Добрий день.
По суті заданих питань.
Чи зможу я стати єдиним опікуном дитини та звільнитися з армії за цієї підстави?
Частиною 7 ст. ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», передбачено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положенням про проходження військової служби громадянами України. Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України(далі - Положення).
Відповідно до п. 233 Положення військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Відповідно до ч.4 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу» (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#Text), військовослужбовці, які проходять військову службу на заклик під час мобілізації, на особливий період, військову службу на заклик осіб з числа резервістів у особливий період, звільняються з військової служби під час воєнного стану:
а) за віком – у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі;
б) за станом здоров'я – на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку;
в) у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у вигляді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання.
г) з таких сімейних обставин або інших поважних причин (якщо військовослужбовці не виявили бажання продовжувати військову службу):
• у зв'язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років;
• у зв'язку з вихованням дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, важкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, важкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі. нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, вимагає трансплантації органу, вимагає паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією установи охорони здоров'я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державна політика у сфері охорони здоров'я , але якою не встановлена інвалідність;
• у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (дружиною), дитиною, а також батьками своїми або дружини (дружина), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я;
• у зв'язку з наявністю дружини (дружина) з числа осіб з інвалідністю та/або одного зі своїх батьків або батьків дружини (дружина) з числа осіб з інвалідністю І або ІІ групи;
• у зв'язку з необхідністю здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною; • у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю І групи;
• у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю ІІ групи або за особою, за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії установи охорони здоров'я, вимагає постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд; • військовослужбовці-жінки – у зв'язку із вагітністю;
військовослужбовці-жінки, які перебувають у відпустці з догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більш ніж до досягнення нею шестирічного віку;
• один із подружжя, обидва з яких проходять військову службу та мають дитину (дітей) у віці до 18 років;
• військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років.
Згідно положень ст. 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
Відповідно до ч. 2 ст. 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно ст. 164 Сімейного кодексу України, батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.
Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування.
Відповідно до ст.143 Сімейного кодексу України, мати, батько дитини, які перебувають у шлюбі, зобов'язані забрати дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я.Мати, яка не перебуває у шлюбі, зобов'язана забрати дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я.Батько, який не перебуває у шлюбі з матір'ю дитини, батьківство якого визначено у свідоцтві про народження дитини або визнано за рішенням суду, зобов'язаний за повідомленням служби у справах дітей, що здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, забрати дитину для утримання та виховання з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я, якщо цього не зробила мати дитини. У разі якщо батько не перебуває у шлюбі, він набуває статусу одинокого батька.
Дитина може бути залишена батьками у пологовому будинку або в іншому закладі охорони здоров'я, якщо вона має істотні вади фізичного і (або) психічного розвитку, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення.
Якщо батьки не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я, забрати дитину мають право її баба, дід, інші родичі з дозволу органу опіки та піклування.
Правовий статус поняття «одинокого батька» не врегульований законодавством, однак Верховний Суд вбачає можливим застосовування аналогії поняття «одинокої матері», тлумачення якого є у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду від 06.11.1992 р. №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів».
Таким чином для набуття статусу «одинокий батько», необхідні дві умови:
- не перебування у шлюбі;
- виховання та утримання дитини самим батьком, тобто без участі іншого з подружжя у житті дитини.
. Одним із документів підтвердження того, що матір не бере участі у вихованні дитини, можуть бути: рішення суду про позбавлення батьківських прав, рішення органів опіки та піклування або суду щодо участі батька у вихованні дитини, ухвала суду або постанова слідчого про розшук відповідача у справі за позовом про стягнення аліментів, тощо. Крім того, підтвердженням відсутності участі матері у вихованні дитини може бути акт, складений соціально-побутовою комісією, створеною первинною профспілковою організацією чи будь-якою іншою комісією, утвореною на підприємстві, в установі, організації, а також довідка зі школи про те, що мати не бере участі у вихованні дитини (не спілкується з вчителями, не забирає дитину додому, не бере участі в батьківських зборах), тощо. Чинне законодавство не мiстить конкретного перелiку документiв, якi слід подати батьку, який виховує дитину без матері, для звільнення Ви маєте надати документи, які підтверджували би те, що мати не бере участі у вихованні дитини, в даному випадку це може бути акт закладу охорони здоров`я та органу внутрішніх справ України про дитину, яку батьки (матір або батько), інші родичі або законний представник відмовилися забрати з пологового будинку, іншого закладу охорони здоров`я та письмова відмова матері.
Таким чином, не залишення дитини матірʼю та забрання Вами дитини є підставою вважати Вас батьком одинаком та є підставою для звільнення, але необхідно памʼятати, що якщо дитину ніхто не забере то її доведеться забирати з дитячого будинку(з органів опіки та піклування) і на це необхідно буде витратити певний час.
Також що для цього мені потрібно зробити?Яка послідовність дій?
Як наведено вище, якщо мати дитини відмоляється у поголовому будинку від дитини, то обовʼязок забрати дитину з пологовому будинку покладається на батька дитини, тому мати дитини складає письмову відмову від дитини, викиликається працівники поліції та органу опіки та підклування, складається акт про відмову від дитини, і тоді Ви як батько дитини повинні забрати дитину з погодженням органу опіки та піклування. Ці документи і будуть підтвердженнням самостійного виховання дитини та підставою для звільнення з військової служби.
Якщо ж Ви не взмозі забрати дитину, то забрати її мають право її баба, дід, інші родичі з дозволу органу опіки та піклування, якщо ніхто не забирає дитини вона відправляється у дитячий будинок про що складається акт. Якщо таке трапилось або дитини забрали родичі, необхідно буде звертатись до органу опіки і піклування для повернення дитини Вам, але для звільнення в такому разі, доведеться подавати до органу опіки й піклування або до суду для визначення місця проживання дитини з батьком або до суду з позовними вимогами про позбавлення батьківських прав матері.
К вищенаведеним документам для звільнення додається свідоцтво про народження дитини.
Згідно п 213 Положення(передбачено для строкової служби, але використовується за аналогією закону), У разі надходження рапорту від військовослужбовця або заяви від його родичів про дострокове звільнення в запас за сімейними обставинами командир військової частини зобов'язаний надіслати у триденний строк до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання сім'ї військовослужбовця запит для перевірки його сімейного стану.
Керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, одержавши документи від командира військової частини або заяву безпосередньо від родичів військовослужбовця про дострокове звільнення в запас, призначає комісію, яка перевіряє в десятиденний строк сімейний стан родичів військовослужбовця.
За результатами перевірки складається акт обстеження, який надсилається для розгляду керівнику обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Керівник обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки зобов'язаний у триденний строк розглянути документи про дострокове звільнення військовослужбовця з військової служби і за наявності законних підстав надіслати їх командиру військової частини, де проходить службу військовослужбовець.
У разі відсутності законних підстав для дострокового звільнення військовослужбовця зі строкової військової служби за сімейними обставинами керівник обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки надає заявнику відповідь про причини відмови і повідомляє про це командира військової частини, де проходить службу військовослужбовець.
Частиною 7 ст. ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», передбачено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положенням про проходження військової служби громадянами України. Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України(далі - Положення).
Відповідно до п. 242 - п. 243 Положення, Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин. Для військовослужбовців, звільнених у запас або у відставку, які позитивно характеризувалися під час проходження військової служби, організовуються урочисті проводи: звільнених командирів (начальників) військових підрозділів, військових частин і з'єднань - із шикуванням особового складу; інших звільнених військовослужбовців - на загальних зборах військової частини.
Після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання.
Особи, звільнені з військової служби, зобов’язані у п’ятиденний строк прибути до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік. У разі звільнення з військової служби на військовослужбовця оформлюється службова характеристика, в якій відповідний командир (начальник) визначає посаду для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил України. Зазначена характеристика додається до особової справи військовослужбовця.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини. Після видання наказу про звільнення військовослужбовця з військової служби підстава звільнення зміні не підлягає, якщо при звільненні не допущені порушення законодавства і не виникли нові обставини, пов'язані зі звільненням. Законом України від 24 березня 1999 року №551-XIV затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України, яким визначає сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг. Усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту.
Так, Порядок подання рапортів та зобов`язання командирів чітко визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.
Відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, усі пропозиції, заяви чи скарги розглядаються і вирішуються у строк не більше одного місяця з часу їх отримання, а ті, що не потребують додаткового вивчення й перевірки, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів з часу їх надходження.Якщо у місячний строк вирішити порушені у зверненні питання неможливо, командир встановлює новий строк, про що сповіщається військовослужбовець, який подав звернення.
При цьому загальний строк розгляду пропозиції, заяви чи скарги не може перевищувати сорока п`яти днів. Таким чином, при звільненні, військовослужбовець подає рапорт, в якому зазначається підстава звільнення, та документи, які підтверджують її наявність.
безпосереднього(або до командира військової частини,якщо відсутня можливість подати на безпосереднього, про що зазначається у рапорті) наведений вище
І які наслідки будуть в дівчини після відмови від дитини?
Може загрожувати на ступна відповідальність:
1.Адміністративна відповідальність
Відповідно до ст.184 КУпАП(https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text),
Ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов’язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей -тягне за собою попередження або накладення штрафу від п’ятдесяти(850 грн.) до ста(1700грн.) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
2. Можливо позбавлення батьківських прав та поміщення дитини у дитячий будинок(якщо не забире дитини батько(батька також можуть побавити батьківських прав на цій підставі(крім випадків, коли батько не міг виконати сві обовязок з поважних причин(військова служба під час мобілізації))) та інші родичі).
Відповідно до ст.143 Сімейного кодексу України, мати, батько дитини, які перебувають у шлюбі, зобов'язані забрати дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я.Мати, яка не перебуває у шлюбі, зобов'язана забрати дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я.Батько, який не перебуває у шлюбі з матір'ю дитини, батьківство якого визначено у свідоцтві про народження дитини або визнано за рішенням суду, зобов'язаний за повідомленням служби у справах дітей, що здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, забрати дитину для утримання та виховання з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я, якщо цього не зробила мати дитини. У разі якщо батько не перебуває у шлюбі, він набуває статусу одинокого батька.
Дитина може бути залишена батьками у пологовому будинку або в іншому закладі охорони здоров'я, якщо вона має істотні вади фізичного і (або) психічного розвитку, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення.
Якщо батьки не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я, забрати дитину мають право її баба, дід, інші родичі з дозволу органу опіки та піклування.
Згідно ст. 164 Сімейного кодексу України, батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.
Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування.
3. Стягнення аліментів у разі забрання дитини органами опіки та піклування або батьком або іншими родичами.
4. Кримінальна відповідальність може наступити, якщо відмова від дитини мала тяжкі наслідки, наприклад, коли мати полишила дитину не повідомивши та без нагляду(або дитини у хворому стані) та це призвело до тяжких наслідків, тобто сама відмова від дитини та передання дитини не має ознак кримінального правопорушення, тільки при тяжких наслідках.
Злісне невиконання батьками, опікунами чи піклувальниками встановлених законом обов’язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування, що спричинило тяжкі наслідки, – карається обмеженням волі на строк від двох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк (стаття 166 Кримінального кодексу України).
Якщо у Вас залишились додаткові питання можете звертитися на пошту lexfirmgp@gmail.com або за допомогою месенджерів(0951856806).
Дякую за звернення, буду вдячний за відгук.
