Отказ от мобилизации после не правильного (на мой взгдяд) решения ВЛК

Вітаю!

МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ

НАКАЗ

14.08.2008 № 402

Зареєстровано в Міністерствіюстиції України17 листопада 2008 р.за № 1109/15800

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1109-08

Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України

Додаток 1
до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України  

РОЗКЛАД

хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби

Стаття 39.

Включено: хвороби, що характеризуються підвищеним кров'яним тиском I10 - I15 (гіпертонічна хвороба, вторинна гіпертензія) 

а) гіпертонічна хвороба III стадії :

Непридатні до військової служби з виключенням з військового обліку 

Додаток 2

до Положенняпро військово-лікарську експертизув Збройних Силах України

ПОЯСНЕННЯ

щодо застосування статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби.

Стаття 39.

В ЦЬОМУ ПОЯСНЕННІ Є КЛІНІЧНІ ПОКАЗНИКИ ВАШОЇ ХВОРОБИ, КОТРІ ВКАЗУЮТЬ ДО ЯКОГО ПУНКТУ СТАТТІ ВОНИ ВІДНОСЯТЬСЯ - АЛЕ ЦЕ МОЖЕ ПРОАНАЛІЗУВАТИ ТІЛЬКИ ЛІКАР-ФАХІВЕЦЬ В СТАЦІОНАРНОМУ ЛІКУВАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ, ЗГІДНО ПО'ЯСНЕННЯ (ДОДАТОК 2) ДО СТАТТІ 39 РОЗКЛАДУ ХВОРОБ (ДОДАТОК 1).

хххххххх

Коли особа вже має постанову (свідоцтво про хворобу, протокол засідання, довідку) військово-лікарської комісії за результатами проведеного медичного огляду, з яким вона з певних причин не погоджується, необхідно визначитися із процедурою можливого оскарження.

Процедура оскарження може бути досудовою та судовою.

Досудова процедура оскарження

Досудова процедура оскарження полягає у зверненні особи із заявою до військово-лікарської комісії (ВЛК) вищого рівня.

Тому перше, що необхідно зробити — звернути увагу на те, якою саме ВЛК було прийнято постанову, яку особа має намір оскаржити.

Далі, глава 2 Положення допоможе зрозуміти, де в системі військово-лікарських комісій знаходиться комісія, яка видала постанову, що буде оскаржуватися, яка комісія є вищою над нею в цій ієрархії та які варіанти оскарження передбачено самим Положенням.

Так, наприклад, пункт 2.4.10. Положення передбачає, що постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку.

Тобто в цьому випадку є вибір, куди можна звернутися для оскарження.

А от постанови Центральної військово-лікарської комісії (ЦВЛК) можуть бути оскаржені лише в судовому порядку (пункт 2.3.5. Положення).

У заяві до ВЛК вищого рівня або ЦВЛК необхідно описати ситуацію, що склалася, вказати, з чим саме ви не погоджуєтесь та якими документами це підтверджується (у випадку їх наявності). Відповідно до такої заяви необхідно буде долучити постанову, що оскаржується та за можливості інші медичні документи.

Обираючи відразу судову процедуру важливо пам’ятати, що суди звертають увагу на те, чи застосовувалася позивачем досудова процедура оскарження.

У своїх рішеннях вони часто наголошують на тому, що у разі наявності сумніву щодо правильності висновку ВЛК про придатність до військової служби, у позивача є право звернутись до ЦВЛК для перегляду відповідного висновку.

Тому варто все ж таки використовувати способи досудового врегулювання спору, якщо вони передбачені.

Судова процедура оскарження

Судова процедура оскарження полягає у зверненні особою із позовом до адміністративного суду.

Який суд обрати

Позов може бути поданий до суду за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) особи-позивача або до суду за місцеперебуванням відповідача.

Строки для звернення до суду

Позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов’язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб’єкта владних повноважень.

Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб’єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб’єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб’єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб’єкта владних повноважень.

Таким чином, необхідно звертати увагу на вказані вище строки при зверненні до суду, з урахуванням того, чи використовувалася досудова процедура врегулювання спору.

Варто звернути увагу, що:

1. Відповідно до п.9. ч.1 ст.19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, у спорах щодо оскарження рішень медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов’язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб.Суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Таким чином, встановлення діагнозу, оцінка діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби до повноважень суду не належить.

2. 2. Лише факт подання позову чи судового розгляду не зупиняє дії постанов та не звільняє особу від обов’язків за наслідками винесених постанов.

   Законодавство передбачає можливість подання заяви про забезпечення позову при зверненні до суду.

   ОДНАК,

   пункт 5 частини 3 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб’єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов’язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.

   Таким чином, рішення ВЛК (у формі постанови) є чинним та підлягає виконанню, поки рішенням суду не буде визнано його незаконність.

   Варто пам’ятати про те, що кожна ситуація є унікальною, тому аби отримати дійсно кваліфіковану юридичну допомогу краще звертатися до фахівців, які проаналізують всі обставини конкретної справи, наявні у вас документи, а також допоможуть з підготовкою необхідних документів.

ххххххххх

Стаття 336. Ухилення від призову за мобілізацією

1. Своєчасне та швидке проведення мобілізації є запорукою ефективного відбиття воєнного нападу на країну або виконання Україною відповідних міжнародних зобов\’язань по спільній обороні від агресора. Тому ухилення від призову до лави ЗС військовозобов\’язаних контингентів в умовах таких, що розпочалися або передбачаються, воєнних дій, створює серйозну загрозу для безпеки держави в сфері оборони.

Мобілізація – це комплекс заходів, які здійснюються у державі з метою планомірного переведення органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, органів і сил Цивільної оборони України, галузей національної економіки, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а ЗС, інших військових формувань – на організацію і штати воєнного часу. Рішення про проведення мобілізації приймається Президентом України. Мобілізація в Україні може проводитися відкрито чи приховано і може бути загальною або частковою, а також цільовою. В мирний час може проводитись цільова мобілізація – з метою ліквідації наслідків стихійного лиха, аварій та катастроф.

2.

Ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період - карається позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років.

 кримінального правопорушення характеризується прямим умислом.

 злочину проявляється в ухиленні від призову на військову службу шляхом дії або так званої змішаної бездіяльності (ухилення від виконання певного обов'язку вчинюється шляхом вчинення певних дій). Ухилення від призову за мобілізацією у формі бездіяльності полягає у неявці до місця, визначеного у повістці або наказі військового комісара, зокрема до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для відправлення до військової частини.

Кримінальне правопорушення є закінченим з моменту неявки військовозобов'язаного до такого місця.

Отже, кримінальна відповідальність за вказаною статтею Кримінального кодексу України настає за діяння, яке безпосередньо пов'язане з ухиленням від призову за мобілізацією, та не покладає на особу обов'язок вчиняти будь-які дії після вчинення такого діяння.

ххххххх

Службове підроблення – це складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів.

Відповідальність за службове підроблення передбачена статтею 366 Кримінального кодексу України.
Обов`язковою ознакою службового підроблення є його предмет — офіційні документи.

Для того, щоб той чи інший акт був визнаний документом та мав статус офіційного, він повинен відповідати низці ознак:

документ повинен містити певну інформацію (відомості, дані тощо);
ця інформація повинна бути зафіксована у тій чи іншій формі (письмовій, цифровій, знаковій) і мати певні реквізити (бланк, печатку, штамп, голограму), які передбачені законом чи іншим нормативним актом;
інформація повинна бути зафіксована на відповідному матеріальному носії (папері, дискеті, диску, магнітній, кіно-, відео-, фотоплівці тощо) з метою її наступного зберігання, використання або розповсюдження;
документ повинен бути складений, засвідчений, виданий чи розповсюджений в інший спосіб службо¬вою особою від імені державних органів, органів місцевого самоврядування, громадських організацій та об`єднань, а також підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності;

офіційним згідно зі статтею 366 Кримінального кодексу України є лише такий документ, що містить зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які породили чи здатні породити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи - докази у правозастосовній діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними)особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв`язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити.
Це кримінальне правопорушення виявляється тільки в активній поведінці службової особи і може бути вчинений одним з декількох альтернативних способів, передбачених частиною першою статті 366 Кримінального кодексу України дій:

а) внесення до документів неправдивих відомостей
означає включення інформації, яка цілком або частково не відповідає дійсності, до справжнього офіційного документа (постанова Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі № 742/318/18). Отже, у всіх цих ситуаціях зміст справжнього документа змінюється лише частково — частина відомостей у ньому відповідає дійсності, а частина має неправдивий характер. При цьому форма документа та всі його реквізити відповідають необхідним вимогам.

б) інше підроблення документів
припускає повну або часткову зміну змісту документа чи його реквізитів, однак не за рахунок внесення до нього не¬правдивих відомостей, а шляхом їх виправлень, підчищень, дописок, витравлювань та іншими подібними способами. Інше підроблення документів є своєрідним антиподом внесення до документа неправдивих відомостей, оскільки неправдиві відомості у цьому випадку до документа не вносяться, а виправляються або знищуються відомості, що вже є у документі та відповідають дійсності.

в) складання неправдивих документів
це повне виготовлення документа, який містить інформацію, що не відповідає дійсності. При цьому форма та реквізити документа відповідають необхідним вимогам.

г) видача неправдивих документів
означає надання фізичним або юридичним особам такого документа, зміст якого цілком або частково не відповідає дійсності і який був складений або службовою особою, яка його видала, або іншою службовою особою. Видача неправдивого документа буде мати місце й у тому випадку, якщо документ був складений приватною особою, але потім був засвідчений службовою особою і виданий нею іншим фізичним чи юридичним особам від імені тієї організації, яку представляє службова особа, що видала цей документ.

Кримінальне правопорушення вважається закінченим з моменту підроблення або складання завідомо неправдивого документа незалежно від подальшого його використання, а при видачі документа - з моменту його передачі зацікавленій особі.
Суб`єктом службового підроблення може бути тільки службова особа.

Якщо передбачені стаття 366 Кримінального кодексу України дії вчиняє приватна особа, то відповідальність може наставати залежно від конкретних обставин справи, зокрема, за статтею 358 Кримінального кодексу України (Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів).

З суб`єктивної сторони кримінальне правопорушення може бути вчинено лише з прямим умислом. Психічне ставлення винного до тяжких наслідків, передбачених частиною другою статті 366, може характеризуватись непрямим умислом або необережністю.

Мотиви службового підроблення не впливають на кваліфікацію вказаного злочину, проте з`ясування мети та мотиву таких дій є обов`язком суду для встановлення всіх елементів складу злочину за ч. 1 ст. 366 КК (постанова ВС від 01 жовтня 2020 р. у справі № 759/7094/17).
Статтею 366 Кримінального кодексу України встановлено кримінальну відповідальність за службове підроблення, що карається:

штрафом від двох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років;
ті самі діяння, якщо вони спричинили тяжкі наслідки (щодо тяжких наслідків - постанова Верховного Суду України від 19.12.2011 у справі № 5-18кс11), - караються позбавленням волі на строк від двох до п`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від двохсот п’ятдесяти до семисот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

ххххххххххх