Не придатність до служби для виїзду за кордон

Добрий день.

1. Сегментарні дегенеративно-дистрофічні зміни поперекового відділу хребта на рівні L4-L5. Грижа диска L4-5 з латералізацією дещо більш ліворуч. Помірний дегенеративно-дискогенний циркулярний стеноз хребетного каналу на рівні L4-L5 на тлі явищ артрозу фасеткових суглобів 2-го ст.

Згідно Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міноборони України від 14.08.2008  № 402(далі- Положення )(https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1109-08#Text),

Стаття 64

До пункту "а" належать:

інфекційний спондиліт з частими (два та більше разів на рік) загостреннями, значними порушеннями функцій та стійкою втратою працездатності;

травматична спондилопатія (хвороба Кюммеля);

спондилолізний спондилолістез III-IV ступенів (зміщення більше ніж наполовину поперечного діаметра тіла хребця) з постійно вираженим больовим синдромом;

деформуючий спондильоз та міжхребцевий остеохондроз шийного відділу хребта, що супроводжуються функціональною нестабільністю II-III стадій (зміщення тіл хребців більше 3 мм під час функціональних проб) та вертебробазилярною недостатністю;

деформуючий спондильоз і міжхребцевий остеохондроз грудного та поперекового відділів хребта, що супроводжуються глибокими пара- та тетрапарезами з порушеннями функцій сфінктерів, із синдромом бокового аміотрофічного склерозу, а також поліомієлітичним, каудальним, судинним, компресійним, вираженим больовим синдромом та статокоординаторними порушеннями після тривалого (не менше 3 місяців) стаціонарного лікування без стійкого клінічного ефекту;

фіксовані викривлення хребта (кіфози, сколіози IV ступеня) з різкою деформацією грудної клітки (реберний горб та інше) та значним порушенням функції зовнішнього дихання III ступеня за рестриктивним типом.

До пункту "б" належать:

остеохондропатії хребта (кіфози, структурні та неструктурні сколіози III ступеня) з помірною деформацією грудної клітки та порушенням функції зовнішнього дихання II ступеня за рестриктивним типом;

інфекційний спондиліт з нечастими загостреннями (1 раз на рік та рідше);

поширений (ураження трьох та більше міжхребцевих дисків або тіл хребців у кожному з відділів хребта) деформуючий спондильоз II ступеня та міжхребцевий остеохондроз з множинними масивними клювоподібними розростаннями в ділянці міжхребцевих сполучень та полірадикулярним синдромом без стійкого клінічного ефекту після повторних (два та більше разів на рік) стаціонарних лікувань;

спондилолізний спондилолістез II ступеня (зміщення на половину поперечного діаметра тіла хребця) з больовим синдромом;

стан після вилучення міжхребцевого диска (для обстежуваних за графою I Розкладу хвороб).

До пункту "в" належать:

фіксовані викривлення хребта, які супроводжуються ротацією хребців (сколіоз II ступеня, остеохондропатичний кіфоз з клиноподібною деформацією трьох та більше хребців зі зниженням висоти передньої поверхні тіла хребця на 3 мм і більше);

обмежений (ураження трьох та більше міжхребцевих дисків або тіл хребців в одному або двох відділах хребта) деформуючий спондильоз та міжхребцевий остеохондроз з больовим синдромом;

спондилолізний спондилолістез I ступеня (зміщення на 1/4 поперечного діаметра тіла хребця) з больовим синдромом.

Ознаками клінічного прояву остеохондрозу є порушення статичної функції ураженого відділу хребта - випрямлення шийного (поперекового) лордозу або утворення кіфозу, поєднання локальних лордозу та кіфозу замість рівномірного лордозу. Больовий синдром повинен бути підтверджений неодноразовими зверненнями по медичну допомогу та лікуванням. Тільки сукупність клінічних та рентгенологічних ознак обмеженого деформуючого спондильозу або міжхребцевого остеохондрозу в поєднанні з неврологічними розладами дають підставу для застосування пункту "в" цієї статті щодо військовослужбовців за контрактом, які оглядаються за графами II-III Розкладу хвороб.

Для незначного порушення функції хребта характерні рухові та чутливі порушення, які проявляються неповною втратою чутливості в зоні одного невроміра, втратою або зниженням сухожилкового рефлексу, зниженням м'язової сили окремих м'язів кінцівки при загальній компенсації її функції.

До пункту "г" належать:

нефіксовані викривлення хребта не більше 10° та остеохондропатичний кіфоз (кінцева стадія захворювання);

ізольовані явища (ураження не більше двох міжхребцевих дисків або тіл хребців в одному або двох відділах хребта) деформуючого спондильозу або міжхребцевого остеохондрозу (у тому числі поодинокі грижі Шморля та протрузії міжхребцевих дисків) без порушень функцій.

Характер патологічних змін хребта повинен бути підтверджений багатовісьовими навантажувальними, функціональними рентгенологічними, а за необхідності - іншими сучасними (КТ, МРТ) дослідженнями. Ступінь сколіозу визначається за рентгенограмами, виконаними у вертикальному та в горизонтальному положеннях, на підставі виміру кутів сколіозу (за методикою Ліппмана - Коба): I ступінь - 1-10°, II ступінь - 11-25°, III ступінь - 26-50°, IV ступінь - більше 50° (за В.Д. Чакліним).

Таблиця 9

Оцінка обсягу рухів хребта

2.Гіпертонічна хвороба IIст. 3 ступінь, кризовий перебіг. Екстрасистологічна аритмія, Серцева недостатність IIа стадія. Невротичний синдром у фазі загострення.

Стаття 38

Визначення стадії СН та/або стійкості порушення ритму та провідності проводиться після проведеного лікування та стабілізації клінічного стану.

Оцінку стадії СН слід проводити з урахуванням наявності об'єктивних симптомів СН або об'єктивних доказів наявності дисфункції серця (систолічної та/або діастолічної) у стані спокою та результатів тестів з фізичним навантаженням (ВЕМ або тредмілтест у ватах), а за неможливості їх виконання - дані 6 хвилинного тесту з ходьбою. Остаточний експертний діагноз СН може бути встановлений лише за результатами даних інструментального (насамперед ЕХО-КГ) дослідження.

Порушення серцевого ритму та провідності повинні бути зафіксовані на ЕКГ, холтерівському моніторуванні ЕКГ, при функціональних пробах або електрофізіологічних дослідженнях. До стійких порушень ритму серця належать аритмії тривалістю більше 7 діб, які потребують антиаритмічної терапії та відновлюються після припинення лікування. До стійких порушень провідності належать постійні AV-блокади I та II ступенів, повні внутрішньошлуночкові блокади.

До пункту "а" належать усі некоронарогенні хвороби серця, що супроводжуються СН II-Б або III стадій або важкими, резистентними до лікування порушеннями ритму та провідності.

Крім того, до пункту "а" належать незалежно від стадії СН:

комбіновані та поєднані набуті вади серця;

недостатність будь-якого клапана серця III-V стадій, які супроводжується регургітацією 3-4 ступенів;

стеноз будь-якого клапана серця незалежно від стадії;

інфекційний ендокардит або стан після перенесеного інфекційного ендокардиту;

кардіоміопатії: дилатаційна, обструктивна, гіпертрофічна, рестриктивна;

хронічний констриктивний перикардит, у тому числі кальциноз перикарда, прогресуючий перикардіальний випіт;

наслідки оперативного втручання з приводу вроджених або набутих вад серця, імплантації штучного водія ритму (у тому числі дефібрилятора-кардіовертера) або хірургічного лікування аритмій (катетерна абляція AV- з'єднання тощо) за наявності рецидивуючих порушень ритму та провідності або СН II-III стадій;

раптова серцева смерть з відновленням серцевої діяльності;

шлуночкові тахікардії;

стійка дисфункція синусового вузла або синдром слабкості синусового вузла, які супроводжувались синкопальним станом;

сино-аурикулярна або AV-блокада III ступеня;

стійка, резистентна до лікування сино-аурикулярна або AV- блокада II ступеня, яка супроводжується клінічною симптоматикою;

будь-яка AV-блокада, яка супроводжує нейром'язеві захворювання, такі як міотонічна м'язева дистрофія, синдром Кіраса-Сейра, дистрофія Ерба, малогомілкова м'язева дистрофія навіть за відсутності клінічних проявів;

трипучкова блокада серця;

спадкові синдроми: подовженого інтервалу Q-T, Бругада, аритмогенна дисплазія правого шлуночка;

синдром Фредеріка;

набутий синдром подовженого інтервалу Q-T із синкопальними станами;

будь-які порушення ритму або провідності серця, які супроводжувались тромбоемболічними ускладненнями, аритмогенним шоком або синдромом Морганьї-Адамса-Стокса;

стан після тромбоемболії легеневої артерії або легенева гіпертензія внаслідок хронічних тромботичних або емболічних захворювань;

легенева гіпертензія, асоційована з ураженням лівих відділів серця, з ознаками правошлуночкової декомпенсації;

легенева гіпертензія, асоційована з патологією дихальної системи та /або гіпоксемією, з ознаками правошлуночкової декомпенсації;

легенева артеріальна гіпертензія (уключаючи ідіопатичну) із ступенями важкості III - IV ФК.

При легеневій артеріальній гіпертензії експертне рішення приймається відповідно до основного захворювання.

При ідіопатичній легеневій гіпертензії щодо осіб, які оглядаються за графою I, рішення приймається за пунктом "а"; щодо інших осіб - при ступені важкості ідіопатичної легеневої гіпертензії II ФК - за пунктом "б", при ступені важкості I ФК - за пунктом "в".

До пункту "б" належать усі некоронарогенні хвороби серця, що супроводжуються СН II-А стадії.

Крім того, до пункту "б" належать незалежно від стадії СН:

ізольовані набуті вади аортального або трикуспідального клапанів;

набуті вади (недостатність) мітрального клапана або клапана легеневої артерії, які супроводжуються регургітацією 2 ступеня або II стадії, або за наявності легеневої гіпертензії;

хронічний (рецидивний 2 рази або більше протягом року) або прогресуючий перебіг запальних уражень міокарда, перикарда, перикардіального випоту;

надшлуночкові тахікардії;

фібриляція або тріпотіння передсердь постійні, пароксизмальні або персистуючі;

стійка дисфункція синусового вузла або синдром слабкості синусового вузла, який не супроводжувався синкопальним станом (крім зупинки синусового вузла, який належить до пункту "а");

синдром передчасного збудження шлуночків (преекситації) - Вольфа-Паркінсона-Уайта (синдром WPW), синдром укороченого інтервалу P-R(Q) - Клерка-Леві-Критеско (CLC) або Лауна-Ганонга-Левіна (LGL) за наявності клінічних проявів або пароксизмальних порушень ритму;

набутий синдром подовженого інтервалу Q-T;

парасистолія;

стійка шлуночкова, надшлуночкова екстрасистолія: часта (30 і більше ектопічних комплексів за одну годину), алоритмія, поліморфна, парна або рання;

{Абзац сорок перший статті 38 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства оборони № 466 від 01.08.2011}

двопучкові блокади серця, стійкі за наявності QRS >= 0,12 cек.;

безсимптомна AV-блокада II ступеня I типу;

блокада ніжок пучка Гіса, яка супроводжується порушенням AV- провідності або клінічною симптоматикою;

легенева гіпертензія, асоційована з ураженням лівих відділів серця та/або з патологією дихальної системи та/або гіпоксемією без ознак правошлуночкової декомпенсації та ступенем важкості II ФК та вище;

наслідки оперативного втручання з приводу імплантації штучного водія ритму або хірургічного лікування аритмій (катетерна абляція AV- з'єднання тощо) без рецидивуючих порушень ритму та провідності або за наявності СН I стадії.

До пункту "в" належать усі некоронарогенні хвороби серця, що супроводжуються СН I стадії.

Крім того, до пункту "в" належать:

гостра ревматична лихоманка та хронічна ревматична хвороба серця;

стійка міграція надшлуночкового водія ритму;

синдром передчасного збудження шлуночків - Вольфа-Паркінсона-Уайта (синдром WPW), синдром вкороченого інтервалу P-R(Q) - Клерка-Леві-Критеско (CLC) або Лауна-Ганонга-Левіна (LGL) за відсутності клінічних проявів та пароксизмальних порушень серцевого ритму;

двопучкові блокади серця неповні або минущі;

повна блокада ніжок пучка Гіса без порушень AV-провідності або клінічної симптоматики;

стійка синусова тахікардія або брадикардія (за винятком синдрому слабкості синусового вузла);

{Абзац п'ятдесят четвертий статті 38 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства оборони № 466 від 01.08.2011}

вислизаючі комплекси та ритми;

екстрасистолія: передсердна, атріовентрикулярна, поодинока шлуночкова (до 30 ектопічних комплексів за одну годину);

безсимптомна синоаурикулярна або AV-блокада I ступеня;

пролапс мітрального або інших клапанів серця, міокардіофіброз, що супроводжуються порушеннями ритму та провідності або СН I стадії, або без таких з регургітацією 2 ступеня.

{Абзац п'ятдесят восьмий статті 38 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства оборони № 466 від 01.08.2011}

Пролапс клапанів серця з регургітацією повинен підтверджуватися даними доплероехокардіографії. Критерії ступенів регургітації: I - до 2 см, II - 2-4 см, III - більше 4 см.

{Абзац шістдесят перший статті 38 виключено на підставі Наказу Міністерства оборони № 466 від 01.08.2011}

До пункту "г" належать усі некоронарогенні хвороби серця, які не супроводжуються СН та порушеннями серцевого ритму і провідності.

Крім того, до пункту "г" належать:

стійко компенсовані наслідки захворювань м'яза серця, перикарда, міокардіофіброз без СН;

{Абзац шістдесят п'ятий статті 38 виключено на підставі Наказу Міністерства оборони № 466 від 01.08.2011}

пролапс мітрального, трикуспідального клапанів з регургітацією I ступеня;

пролапс клапана легеневої артерії за відсутності легеневої гіпертензії.

Особи, які перенесли неревматичні міокардити (більше року після одужання) без переходу в міокардіосклероз за відсутності порушення серцевого ритму та провідності, та особи, які мають функціональну (вагусну) АV-блокаду I ступеня, неповну блокаду правої ніжки пучка Гіса, що не супроводжуються синкопальними станами, визнаються придатними до військової служби та до навчання у ВВНЗ.

Таблиця 3

Критерії клінічних стадій СН

Стаття 39

Особи з підвищеним артеріальним тиском підлягають стаціонарному обстеженню у спеціалізованому лікувальному закладі. Стадія гіпертонічної хвороби встановлюється з урахуванням рівня АТ та наявності об'єктивних ознак ураження органів-мішеней. Експертний діагноз гіпертонічної хвороби формулюється з визначенням її стадії та характеру ураження органів-мішеней.

Таблиця 4

Класифікація ступеня артеріальної гіпертензії за рівнем АТ

До пункту "а" належать:

гіпертонічна хвороба III стадії;

злоякісна (швидкопрогресуюча) форма гіпертонічної хвороби;

симптоматичні артеріальні гіпертензії з підвищенням артеріального тиску до 3 ступеня;

поєднання симптоматичної артеріальної гіпертензії будь-якого ступеня з асоційованими клінічними станами.

Асоційовані клінічні стани:

а) інфаркт міокарда, коронарна реваскуляризація;

б) СН II-А - III ст.;

в) інсульт, транзиторна ішемічна атака, гостра гіпертензивна енцефалопатія, хронічна гіпертензивна енцефалопатія III стадії, судинна деменція;

г) крововиливи та ексудати в сітківці з набряком диска зорового нерва або без нього;

ґ) ниркова недостатність з концентрацією креатиніну в плазмі в чоловіків вище за 133 мкммоль/л ( або > 1,5 мг/дл), у жінок - вище за 124 мкмоль/л (або > 1,4 мг/дл);

д) протеїнурія більше 300 мг за добу;

е) розшаровуюча аневризма аорти;

є) симптоматичне ураження периферичних судин.

При III стадії гіпертонічної хвороби є об'єктивні ознаки ушкодження органів-мішеней із симптомами з їх боку та порушенням функції. Діагноз гіпертонічної хвороби III стадії за наявності інфаркту міокарда, інсульту або інших ознак III стадії слід установлювати лише в тих випадках, коли ці серцево-судинні ускладнення виникають на фоні тривало існуючої гіпертонічної хвороби, що підтверджується наявністю об'єктивних ознак гіпертензивного ураження органів-мішеней (гіпертрофія лівого шлуночка, генералізоване звуження артерій сітківки тощо).

Показники артеріального тиску можуть бути знижені в осіб, які перенесли інфаркт міокарда або інсульт та отримують адекватну гіпотензивну терапію.

До пункту "б" належать:

гіпертонічна хвороба II стадії;

симптоматичні артеріальні гіпертензії з підвищенням артеріального тиску до 2 ступеня;

{Абзац двадцять перший статті 39 в редакції Наказу Міністерства оборони № 466 від 01.08.2011}

Для II стадії характерні об'єктивні ознаки ушкодження органів-мішеней без симптомів з їх боку чи порушення функції:

гіпертрофія лівого шлуночка (за даними ЕКГ (ознака Соколова-Лайона - більше 38 мм, Корнельський добуток (сума амплітуд зубця S (V3) та R (aVL) х тривалість (мс) комплексу QRS (aVL) у мм х мс - більше ніж 2440), ЕХО-КГ (індекс маси міокарда лівого шлуночка (ІММЛШ) для чоловіків - більше 125 г/кв.м, для жінок - більше 110 г/кв.м), рентгенографії), або генералізоване звуження артерій сітківки, або УЗД-ознаки потовщення інтими - медії сонної артерії > 0,9 мм, або наявність атеросклеротичної бляшки, або наявність мікроальбумінурії (30-300 мг/добу), або відношення альбумін - креатинін у сечі для чоловіків рівне або більше за 22 мг/г (2,5 мг/ммоль), для жінок - рівне або більше за 31 мг/г (3,5 мг/ммоль) та/або невелике збільшення концентрації креатиніну в плазмі (для чоловіків - 115-133 мкмоль/л (1,3-1,5 мг/дл), для жінок - 107-124 мкмоль/л (1,2-1,4 мг/дл), або зниження швидкості клубочкової фільтрації (< 60 мл/хв/1,73 кв.м) чи кліренс креатиніну (< 60 мл/хв), або швидкість каротидно-стегнової пульсової хвилі більше 12 м/с, або ступнево-плечовий індекс кров'яного тиску менше 0,9.

У разі формулювання діагнозу гіпертонічної хвороби II стадії необхідно вказати, на підставі чого встановлюється II стадія захворювання (наявність гіпертрофії лівого шлуночка, звуження артерій сітківки тощо). У хворих з протеїнурією в діагнозі слід указати на наявність гіпертензивного ураження нирок (якщо відсутня інша причина протеїнурії).

До пункту "в" належить гіпертонічна хвороба I стадії з підвищеними показниками артеріального тиску (у спокої: систолічного - 140 мм рт.ст. та вище, діастолічного - 90 мм рт.ст. та вище). При І стадії об'єктивні ознаки органічних ушкоджень органів-мішеней та асоційовані клінічні стани відсутні.

Для діагнозу артеріальної гіпертензії в осіб старше 18 років рекомендовано однаково застосовувати показники як систолічного, так і діастолічного артеріального тиску. При цьому діагноз повинен засновуватись на результатах багаторазових вимірювань ( не менше 2 разів через 1-2 хв) артеріального тиску в положенні сидячи під час декількох візитів до лікаря. Таке підвищення є стабільним, тобто підтверджується при повторних вимірюваннях артеріального тиску (не менше ніж 2-3 рази в різні дні протягом 3-4 тижнів). Спонтанна нормалізація тиску можлива (під час відпочинку, перебування у відпустці тощо), але вона нетривала, настає повільно.

Діагноз гіпертонічної хвороби під час огляду за графами I, II, III повинен бути підтверджений стаціонарним обстеженням.

У кожному випадку гіпертонічної хвороби проводиться диференційна діагностика із симптоматичними гіпертензіями. Медичний огляд ВЛК особам із симптоматичною АГ проводиться також за основним захворюванням.

За наданою інформацію вбачається помірні порушення функцій організму за цими захворюваннями, та вбачаєтся можливість отримання обмеженої придатності до військової служби за п."б" ст.64 та п."б" ст.ст.38, 39 Положення про ВЛК. 

Ваші захворювання можуть розглядатись за статею ст.44, ст.65, але дивлячись на те, чи необхідне застосовувати лікування, оперативне втручання або є стан після загострення захворювання або стан після оперативного втручання. У такому разі, є можливим прийняття рішення про визнання Вас тимчасово непридатним до 6 місяців з повторним переглядом(частіше на два місяці з продовженням до 2 місяців, з повторним продовженням до 2 х місяців та прийняття рішення щодо придатності або непридатності)за ст.65 Положення про ВЛК(внаслідок стану перенесення захворювання та для лікування). В такому разі Ви будете непридатним до військової служби під час мобілізації на строк, яким передбачено тимчасову непридатність.

Невротичний синдром у фазі загострення.

До пункту "а" належать реактивні психози із затяжним перебігом (психогенний параноїдний психоз, істеричні психози зі зміною свідомості, реактивна депресія тощо), а також різко виражені невротичні розлади, які не піддаються лікуванню.

До пункту "б" належать реактивні психози зі сприятливим перебігом, а також помірно виражені, тривалі або повторні невротичні розлади, коли хворобливі явища, незважаючи на патогенетичне лікування, стійко утримуються і заважають особам виконувати обов'язки військової служби. Експертна постанова приймається після безуспішного стаціонарного лікування хворого не менше 20 діб.

До пункту "в" належать помірно виражені, короткочасні невротичні розлади та реактивний психоз із сприятливим перебігом, що закінчився легкою астенією.

До пункту "г" належать гострі реакції на стрес, порушення адаптації та дещо виражені невротичні розлади, які характеризуються переважно вегетативними порушеннями, добре піддаються лікуванню та закінчуються одужанням.

Стосовно захворювання необхідно враховувати повторність захворювання  та його стан, може застосовуватись пункт "г" та передбачати тимчасову непридатність у разі, якщо є загострення, стан є короткотривалий та піддається лікуванню.

Відповідно до 20.4.Положення про ВЛК(https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1109-08#Text),

За статтями (пунктами статей) Розкладу хвороб, що передбачають індивідуальну оцінку непридатності до військової служби або обмежену придатність осіб, які пройшли медичний огляд за графами II, III, ВЛК приймає одну з таких постанов:

"непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час";(тобто непридатність цієї статті мається на увазі у мирний час, у воєнний - приймається обмежено придатний).

"обмежено придатний до військової служби".

За статтями (пунктами статей) Розкладу хвороб, що передбачають індивідуальну оцінку придатності або обмежену придатність до військової служби осіб, які пройшли медичний огляд за графами II, III, ВЛК приймає одну з таких постанов:

"обмежено придатний до військової служби"; 

"придатний до військової служби".

Згідно п. 3.10. Положення про ВЛК, у воєнний час та під час мобілізації, на особливий період відстрочка від призову за станом здоров`я надається військовозобов`язаному на строк до 2 місяців. За медичними показаннями продовжується на строк до 2 місяців. Втретє продовження надається на такий самий строк. Після закінчення відстрочки військовозобов`язані оглядаються для вирішення питання про придатність до військової служби.

Ураховуючи вищенаведене, відповідно до Ваших захворювань може вбачаться  обмежена придатність до військової служби(п. "б" ст.64 та  "б"ст.ст. 38, 39), тобто придатний до військової служби з обмеженнями на військовій службі(зазначено нижче). Це не є підставою для непридатності до військової служби з виключенням з військової служби, та передбачає призов до військової служби під час мобілізації з обмеженнями та не дає право на перетинання кордону. 

Для непридатності у воєнний час необхідно мати захворювання за пунктами "а", вищенаведених захворювань. Більшість таких захворювань це ускладнення поточних захворювань або важкі захворювання, шо становлять значне пошкодження функцій здоров я: тому звичайно Ви можете акцентувати увагу на рецедивах та попередніх станах здоровя та порівняти з пунктами а відповідних статей, у разі наявності таких підстав необхідно ще раз пройти обстеження та отримати відповідний висновок. Від себе я Вам раджу пройти обстеженя за вищенаведеними захворюваннями(МРТ повторити, якщо вони зроблені менше ніж півроку потому) та  отримати відповідні висновки лікарів(приватних або комунальних медичних закладів), без підтвердження захворювань приходити до військкомату(на ВЛК ) я не раджу, оскільки існує ризик поверхневого догляду.

Відповідно до п.п. г) п. 20.3 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міноборони України від 14.08.2008  № 402(далі- Положення про ВЛК)(https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1109-08#Text), при медичному огляді військовослужбовців та інших контингентів ВЛК приймаються постанови такого змісту, зокрема: «Обмежено придатний до військової служби». 

Одночасно з постановою ВЛК в індивідуальному порядку з урахуванням військової спеціальності, займаної посади, віку, роботи, що фактично виконується, пристосованості до неї того, хто пройшов медичний огляд, у постанові у довільній формі вказується, які види служби та роботи протипоказані цій особі. 

Особи, визнані обмежено придатними до військової служби, - непридатні до служби у високомобільних десантних військах, плавскладі, морській піхоті, спецспорудах. Військовослужбовці, визнані обмежено придатними до військової служби, придатні до служби у частинах (підрозділах) забезпечення, військових комісаріатах, установах, організаціях, навчальних закладах.

Стаття 23 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#Text) дає вичерпний перелік категорій осіб, які можуть мати право на відстрочення від призову на військову службу під час мобілізації, у тому числі:
«Не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров'я на строк до шести місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії); "

Підсумовуючи, за наданими захворюваннями відстрочки від призову не вбачається, при підтвердженні необхідності реабілітації або оперативного втрачання або стану після перенесення гострих захворювань або необхідності лікування за ст. 17 або 44 або 65 Положення про ВЛК(зазначено вище) можливо отримати тимчасову відстрочку до 6 місяців(або від 1 до 6 місяців), що звільняє від призову на термін тимчасової непридатності та дає право на перетинанння кордону.

Згідно останнього розяснення ДПСУ від 08.08.2022 року(https://dpsu.gov.ua/ua/Peretinannya-derzhavnogo-kordonu-pid-chas-pravovogo-rezhimu-vonnogo-stanu-Pitannya-vidpovid/), За змістом п. 2-6 Правил категорії осіб, яким дозволяється виїзд за межі України, визначено частиною першою статті 23 Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Виїзд дозволено, виходячи з положень п. 2-6 Правил та абз. 16 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (щодо особи, знята з військового обліку на підставі рішення ВЛК про непридатність до військової служби із виключенням з військового обліку)

Обмежено придатні у військовий час – не можуть перетинати кордон.

Дозволяється виїзд за межі України за умови наявності підтверджуючих документів: Згідно абз. 3 ч. 1 ст. 23 Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані, визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров’я на термін до шести місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії).

Ураховуючи вищенавдене, Ви будете мати на перетин кордону, якщо Вас відповідно до пункту "а" відповідної статті Положення визнають "непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку" або встановлять тимчасову непридатність(1-6 місяців). Для перетину кордону за цими обставинами необхідно мати довідку ВЛК про визнання Вас непридатним аьо тимчасово непридатним та військово-обліковий документ зі штампом(відміткою), що підтверджує виключення з обліку або відстрочку у разі тимчасової непридатності.

Якщо у Вас залишились додаткові питання можете звертитися на пошту lexfirmgp@gmail.com або за допомогою месенджерів(0951856806).

Дякую за звернення, буду вдячний за відгук.