Вітаю. Дружина і 1,5-річний син прописані в хаті тестя і тещі. Ми там проживаємо постійно. Дружині все життя обіцяють що це її хата і бла бла бла, по суті майнових документів у дружини нема, заповіту на її ім`я теж, я прописаний у власній квартирі. У неї також є дорослий рідний брат, що має документи на тимчасове проживання в іншій країні світу у дружини-іноземки із перспективою отримання громадянства тої країни, буває в Україні рідко. Майнових спорів та конфліктів у брата та сестри протягом життя не спостерігалось.
Моя дружина, син та теща виїхали в Польщу на термін війни задля безпеки. В хаті залишилося забагато тестостерону на двоїх, плюс старчий маразм. У мене складні стосунки із тестям. Чи має він можливість і законне право обмежувати мій доступ до власних речей в йього будинку, до речей моєї дитини та дружини та, наприклад, заборонити мені там перебувати у тих кімнатах, що займає моя сім`я, поки вони у біженцях? Які є права, нюанси в цій ситуації? Особисто не претендую на цю нерухомість, не маю прихованого плану щодо вигнання із власної оселі тестя й тещі, не руський диверсант та таке інше, просто хочу почувати себе людиною із якоюсь гідністю, що зранку в його будинку він мене не розбуде і не вкаже мені на двері бо не з тої ноги пробудився чи ще щось? Я розумію ситуацію що при бажанні когось виселити має бути якесь попередження заздалегідь, якесь планування переїзду та таке інше. Не бомж, хочу знати свої права, права своєї дружини та сина в питанні щодо цього майна із посиланням на діючі закони України. Буду вдячний за вичерпну відповідь із можливими нюансами що я не передбачив.
1) Чи має тесть можливість і законне право обмежувати мій доступ до власних речей в його будинку, до речей моєї дитини та дружини?
Не має права.
Громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб. (Ч.1 ст. 383 Цивільного Кодексу України та ст. 150 Житлового Кодексу УРСР).
Члени сім’ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. (Ч.1 ст.156 ЖК Української РСР).
Згідно зі ст. 160 ЖК Української РСР члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.
Аналогічну по суті норму містить також частина перша статті 405 ЦК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 156 ЖК УРСР до членів сім’ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки.
Членами сім’ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.
Отже, за змістом зазначених норм правом користування житлом, яке знаходиться у власності особи, мають члени сім’ї власника (подружжя, їх діти, батьки) та інші особи, які постійно проживають разом з власником будинку, ведуть з ним спільне господарство, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Ви, дружина та син є членами сім’ї власника будинку, проживаєте всі разом, а тому - маєте право користуватися житлом нарівні з власником.
2) Чи може тесть заборонити мені перебувати у тих кімнатах, що займає моя сім`я, поки вони тимчасово не проживають у будинку. Які є права, нюанси в цій ситуації?
Тесть, як власник житла, може заборонити користуватися якоюсь його частиною лише в судовому порядку, або, якщо між ним та Вами буде укладено добровільну угоду щодо порядку користування житлом, оскільки, як уже зазначалося вище,члени сім’ї власника житла користуються жилим приміщенням нарівні з власником, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Тобто, на даний час тесть лише через суд може спробувати обмежити Вас у користуванні будинком.
3) Хочу знати свої права, права своєї дружини та сина в питанні щодо цього майна із посиланням на діючі закони України.
Реєстрація місця проживання у житловому приміщенні (прописка) – це не право власності на нього.
Тобто, Ви та ваша сім’я маєте право проживати у будинку батьків дружини допоки вони будуть залишатися його власниками. Ви маєте лише право проживання та користування житлом. Право володіння та розпорядження у Вас відсутнє.
При наявності конфліктних ситуацій та небажання батьків дружини дозволяти вам і надалі проживати у будинку, вони можуть в судовому порядку спробувати вас виселити. Але це не так просто.
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч.1 ст.317 ЦК України).
Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Власник має права вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом усунення перешкод у користуванні власністю, виселення та, у разі необхідності, зняття особи з реєстраційного обліку, проте це право залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства.
Важливим для захисту права на підставі цієї норми є наявність у позивача права власності та встановлення судом перешкод у користуванні власником своєю власністю.
Відповідно до ст. 157 ЖК УРСР членів сім'ї власника жилого будинку (квартири) може бути виселено у випадках, передбачених частиною першою статті 116 цього Кодексу. Виселення провадиться у судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.
Частиною 1 ст. 116 цього Кодексу передбачено - якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.
Тобто, для вашого виселення батьки дружини мають довести у суді наявність фактів, передбачених ч. 1 ст. 116 ЖК УРСР.
бальзам на душу, дякую!
Завжди рада допомогти. Дякую за відгук))