ЗВІЛЬНЕННЯ З ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ НА ПІДСТАВІ ВИХОВАННЯ ДИТИНИ З ІНВАЛІДНІСТЮ ВІКОМ ДО 18 РОКІВ

ЗВІЛЬНЕННЯ З ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ НА ПІДСТАВІ ВИХОВАННЯ ДИТИНИ З ІНВАЛІДНІСТЮ ВІКОМ ДО 18 РОКІВ

Чинний Закон “Про військовий обов’язок та військову службу” в редакції Закону № 3633-IX від 11.04.2024, серед інших підстав для звільнення з військової служби за сімейними обставинами, передбачає “виховання військовослужбовцем дитини з інвалідністю віком до 18 років, у разі відсутності інших осіб, ”.

Вказана норма, за своєю конструкцією, викликає багато питань щодо можливості її виконання, а на практиці робить практично неможливим її застосування.

Цю умову можливо розбити на окремі пункти.

1. Виховання військовослужбовцем дитини з інвалідністю віком до 18 років

2. Відсутність інших осіб, які зобов’язані виховувати дитину з інвалідністю віком до 18 років

Перш за все не зрозуміло, яким чином можливо трактувати умову “виховання” дитини військовослужбовцем.

Чи повинен бути наявний якийсь юридичний зв’язок між дитиною та військовослужбовцем? Чи мається на увазі виховання дитини внаслідок юридичного обов’язку чи це може бути будь-яка особа яка здійсню “виховання” дитини.

Тай сам термін “виховання”, не має чіткого юридичного визначення. Загально визнаним визначенням є що виховання це процес заохочення та підтримки фізичного, емоційного, соціального та інтелектуального розвитку дитини від народження до дорослості.

Вітчим або мачуха, брат, сестра, інші члени родини які разом мешкають з дитиною, також приймають участь у вихованні, то чи може вказана норма розповсюджуватися на них?

Наприклад, Закон України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” чітко визначає коло осіб, які відносяться до такої категорії — “жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років”.

Також не досить чітке формулювання. “Жінки та чоловіки” — це батьки? Чи це подружжя, наприклад мати дитини та вітчим в родині яких виховується дитина інвалід віком до 18 років?

Закон № 3633-IX від 11.04.2024, на жаль, навіть такого не чіткого формулювання не містить.

Друга умова цієї підстави для звільнення взагалі унеможливлює її застосування.

Хто зобов’язаний виховувати дитину? Звісно, в першу чергу батьки. При цьому непрацездатність за віком або станом здоров’я, інвалідність батьків не враховується.

Виходячи з цього, для виникнення підстави для звільнення у дитини потрібно, щоб інший з батьків був відсутній внаслідок смерті, позбавлення батьківських прав або якщо батько вказаний в актовому записі про народження дитини зі слів матері (для випадків коли мати є військовослужбовцем).

Також, відповідно до ст. 264 СК “Повнолітні брати, сестри, пасинки, падчерки зобов`язані піклуватися про брата, сестру, вітчима, мачуху, які виховували їх та надавали їм матеріальну допомогу.

.”

Тобто, якщо в дитини-інваліда є старші брат чи сестра, діти вітчима чи мачухи, які мешкали разом з дитиною на момент коли їм виповнилось 18 років, то обов’язок піклування, а як наслідок виховання (ст. 249 СК), також є і у них.

Але такий обов’язок є й у навчальних закладів, адже вказана норма не конкретизує, що це повинна бути саме фізична особа, тобто це й може бути юридична особа.

Таким чином, коло осіб, які, теоретично, мають обов’язок щодо виховання дитини, є досить широким.

І військовослужбовець, при подання рапорту за такою підставою, повинен надати докази відсутності цього невизначеного кола осіб. А так як немає чіткого визначення, то наперед можливо передбачати відмову в зв’язку з ненаданням “документів які підтверджують відсутність інших осіб які зобов’язані виховувати дитину”

Як варіант, таким доказом може бути рішення суду, але таке рішення суду повинно встановити два факти — як факт того що військовослужбовець самостійно виховує дитину так і факт відсутності інших осіб, які зобов’язані виховувати дитину. А доказування другого факту, на мій погляд, є досить проблемним.